56. Сучасні українські політичні партії та рухи та проблеми їх зовнішньополітичної орієнтації.

Загалом, аналіз програмних положень партій, передвиборчих платформ партій і блоків, відповідей лідерів провідних політичних структур, проведений експертами Центру Разумкова, (основні положення аналізу наводяться нижче) дає підстави для наступних оцінок:

По-перше, можна припустити, що новообраний Парламент буде намагатися підвищити свій вплив на формування і реалізацію зовнішньої політики в трикутнику «Президент — Верховна Рада — Кабінет Міністрів». Це видається можливим лише за умови створення стійкої більшості з чітко визначеними позиціями, що сприятиме підвищенню ефективності зовнішньої політики, зокрема, її подальшої економізації, на чому наголошують всі партії і блоки.

По-друге, можна прогнозувати, що майбутній Парламент ініціюватиме перегляд діючих «Основних напрямів зовнішньої політики України» та ухвалення нового документа. Є підстави вважати, що в цьому документі напрям європейської інтеграції буде чітко закріплений як пріоритетний. (в т.ч. буде створений відповідний профільний комітет). Можна прогнозувати посилення європейського вектору зовнішньої політики, а також активізацію зусиль України у зміцненні безпеки на континенті. Це принципово важливий момент, оскільки депутатському корпусу доведеться протягом наступних чотирьох років вирішувати важливі завдання поетапного наближення України до вступу до ЄС.

По-трете, є підстави очікувати, що новим Парламентом буде порушене питання перегляду позаблокового статусу України та її можливого приєднання у майбутньому до НАТО. (Загалом, збереження Україною позаблокового статусу підтримують лише сім із 26 партій. Переважна більшість партій поділяють протилежну позицію. Це загалом кореспондується і з картиною відповідей лідерів партій і блоків).

По-четверте, хоча певне протистояння між «прозахідними» правими та «проросійськими» лівими в Парламенті збережеться, радикальні пропозиції (на зразок виходу України з СНД чи, навпаки, приєднання до Союзу Росії і Білорусі) навряд чи матимуть підтримку. Очевидно, досить прагматичною і стриманою буде позиція Верховної Ради стосовно регіональних утворень на теренах СНД. Зусилля Парламенту будуть спрямовані переважно на розширення участі України в міжнародних організаціях, розвиток двосторонніх і регіональних зв’язків, зокрема, із сусідніми державами.

ПИТАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ В ПРОГРАМАХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Аналізуються програми 26 політичних партій, які самостійно або у складі виборчих блоків мають реальні шанси пройти до Верховної Ради нового скликання, виходячи з результатів соціологічних опитувань Центру Разумкова.

У тексті вживаються наступні скорочення: АПУ — Аграрна партія України; Батьківщина — Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”; ВУ — партія “Вперед, Україно!”; ДемПУ — Демократична партія України; ДС — партія “Демократичний Союз”; ЖЗМ — “Жінки за майбутнє” всеукраїнське політичне об’єднання; КПУ — Комуністична партія України; КУН — Конгрес Українських Націоналістів; ЛПУ — Ліберальна партія України; МПУ — Молодіжна партія України; НДП — Народно-демократична партія; НРУ — Народний Рух України; ПЗУ — Партія Зелених України; ПППУ — Партія промисловців і підприємців України; ПР — Партія регіонів; ПРП — партія “Реформи і порядок”; РХП — Республіканська християнська партія; СДПУ(о) — Соціал-демократична партія України (об’єднана); Собор — Українська народна партія “Собор”, Солідарність — партія “Солідарність”; СПУ — Соціалістична партія України; ТУ — партія “Трудова Україна”; УНР — Український Народний Рух; УРП — Українська республіканська партія; УСДП — Українська соціал-демократична партія; ХНС — партія “Християнсько-народний союз”.

Основні завдання та напрями зовнішньої політики

Практично всі із вказаних 26 партій підтримують інтеграцію України до європейського та світового співтовариства, утвердження її в якості суверенної, незалежної держави, рівноправного суб’єкта міжнародних відносин.

Водночас, кожна з партій має власне бачення змісту та ступеню пріоритетності завдань, які слід вирішити для досягнення зазначених загальних цілей. Узагальнення та аналіз цих завдань свідчать, що вони групуються на трьох основних напрямах: (1) забезпечення чіткості, послідовності та дієвості зовнішньої політики України; (2) зміцнення безпеки України; (3) забезпечення інтересів України у сфері міжнародних економічних відносин.

Забезпечення чіткості, послідовності та дієвості зовнішньої політики України. Серед конкретних завдань цього напряму вирізняються наступні:

розробка зовнішньополітичної доктрини України (КУН, МПУ, ПППУ, ПРП, УРП, УСДП);

поширення інформації про Україну за кордоном, інформаційна відкритість України, її входження до світового інформаційного простору (ЖЗМ, КУН, ЛПУ, РХП, УСДП);

захист прав українських громадян за кордоном, у т.ч. трудових мігрантів (Батьківщина, ЖЗМ, ПРП, ТУ, ХНС).

Зміцнення безпеки України. Конкретні завдання на цьому напрямі зводяться до наступного:

участь України в існуючих і перспективних системах безпеки. Привертає увагу та обставина, що переважна більшість партій виразно підтримують участь України в системі європейської безпеки (Батьківщина, ДемПУ, ЖЗМ, КУН, МПУ, НДП, НРУ, ПЗУ, ПППУ, ПР, СДПУ(о), Собор, ТУ, УНР, УРП); окремі партії наголошують на участі України в універсальній (НРУ, ПППУ) та трансатлантичній (КУН, НРУ) системах безпеки. Приєднання України до системи колективної безпеки СНД підтримує лише КПУ;

отримання дієвих гарантій безпеки України з боку світового співтовариства (Батьківщина, НДП, ТУ);

участь України у колективних заходах запобігання збройним і глобальним конфліктам, вирішенні локальних конфліктів, або конфліктів, що торкаються її інтересів, участь у боротьбі з міжнародним тероризмом і миротворчих місіях під егідою ООН та/або ОБСЄ (АПУ, Батьківщина, ДС, ЖЗМ, НДП, ПЗУ, СДПУ(о), СПУ);

участь України у вирішенні міжнародних екологічних проблем (АПУ, ЛПУ, НРУ, ПЗУ, Собор, УНР, ХНС);

контроль над процесами еміграції та імміграції (Батьківщина, ДС, ПРП);

вироблення адекватних відповідей на нові загрози та відповідних коректив державної політики (ПР).

Забезпечення інтересів України у сфері міжнародних економічних відносин. Головними загальними завданнями зовнішньої політики України у цій сфері практично всі партії вважають: (1) інтеграцію української економіки до європейського та світового економічного простору; (2) мінімізацію зовнішньої економічної залежності України. Серед конкретних завдань на цьому напрямі партії відзначають наступне:

зміцнення конкурентних позицій України, зростання експорту, диверсифікація ринків збуту, захист інтересів вітчизняних товаровиробників на зовнішніх ринках (Батьківщина, ДемПУ, ДС, ЖЗМ, КПУ, НДП, СДПУ(о), ТУ, УНР, ХНС);

збереження та посилення ролі України як транзитної держави (ДемПУ, НДП, НРУ, РХП, СДПУ(о), УНР);

диверсифікація джерел постачання енергоносіїв (вирішення цього завдання розглядається партіями не лише в суто економічній площині, але й як запорука дійсної політичної незалежності України) (ДемПУ, НДП, НРУ, РХП, УСДП, УНР, ХНС);

приведення законодавства у відповідність до норм і стандартів Європейського Союзу (ДемПУ, ТУ); дотримання міжнародних норм захисту прав інтелектуальної власності (НРУ, УНР);

вступ України до СОТ (КУН, НРУ, СДПУ(о), УНР).

Якщо врахувати наміри значимої кількості партій щодо розробки зовнішньополітичної доктрини України та пропозиції відповідей на нові виклики, що з’явилися після прийняття «Основних напрямів зовнішньої політики України» (1993р.), то цілком імовірним видається ініціювання новим Парламентом перегляду згаданих «Основ...», або прийняття нового документа, що визначатиме засади зовнішньої політики України з урахуванням нових реалій.

Основні засади та принципи зовнішньої політики

Серед основних засад зовнішньої політики всі партії, незалежно від політичної орієнтації, у тій чи іншій формі декларують: мирне співіснування; недоторканність кордонів; відсутність (неприпустимість) територіальних претензій; дотримання норм міжнародного права; невтручання у внутрішні справи; взаємовигідне співробітництво; запобігання конфліктним ситуаціям і вирішення конфліктів без застосування сили.

Головним принципом формування та здійснення зовнішньої політики партії вважають пріоритет національних інтересів України. Втім, майже одностайні апеляції до національних інтересів жодним чином не означають так само одностайного (однозначного) їх бачення. Фактично, кожна з партій має власне розуміння національних інтересів, яке помітною мірою залежить від її політичної орієнтації. Тому скласти комплексне уявлення про національні інтереси України у зовнішньополітичній сфері на основі партійних програм досить важко.

До основних принципів зовнішньої політики можуть бути віднесені також задекларовані у програмах партій принципи багатовекторності (чи визначення пріоритетів) та позаблоковості (чи участі України в воєнно-політичних блоках). Стосовно цих принципів партії мають досить відмінні позиції.

Багатовекторність зовнішньополітичних відносин. Термін «багатовекторність» не має чіткого визначення; як правило, ним користуються для позначення рівнозначимості міжнародних відносин України в координатах Схід (Росія, СНД) — Захід (Європа, США). Певною мірою багатовекторність протиставляється чіткому визначенню пріоритетного (ключового) напряму міжнародного співробітництва України.

Окремі (винятково центристські) партії у своїх програмах чітко декларують багатовекторність як один з основних принципів зовнішньої політики України (АПУ, ДС, МПУ, ПППУ). Інші центристські партії, як правило, демонструють багатовекторність де-факто, вносячи до числа пріоритетних як східний, так і західний напрями зовнішньої політики. Натомість, партії правоцентристського та лівоцентристського спектру досить чітко визначають певний напрям відносин як пріоритетний: правоцентристи — західний (європейський) напрям, ліві та лівоцентристи — східний (російський) напрям.

Позаблоковість/участь у воєнно-політичних блоках. Лише незначна частина партій (п’ять із 26 - ЛПУ, МПУ, Солідарність, ТУ, УСДП ) чітко не визначають своє ставлення до участі України у воєнно-політичних блоках. Переважна ж більшість — підтримують або позаблоковий статус, або негайне чи поступове входження України до існуючих воєнно-політичних об’єднань.

Простежується певна залежність позиції партії з цього питання від її політичної орієнтації. Так, підтримка позаблокового статусу України притаманна переважно партіям центристського спрямування (АПУ, ДС, ПЗУ, ПППУ, СДПУ(о)), тоді як серед партій право(центристського) чи ліво(центристського) секторів переважають протилежні позиції (серед правоцентристських партій позаблоковий статус України підтримує лише ВУ; серед лівоцентристських — СПУ). При цьому праві (правоцентристські) партії підтримують орієнтацію України на НАТО (Батьківщина (програма “Батьківщини” обмежує збереження Україною позаблокового статусу лише періодом 2001-2005рр., водночас декларується “співробітництво з НАТО для забезпечення гарантій безпеки”), КУН, НРУ, ПРП, РХП, Собор, УНР, УРП, ХНС), ліві (КПУ) — на систему колективної безпеки СНД (Ташкентський Договір). Центристські партії, у програмах яких відсутні чіткі формулювання щодо збереження Україною позаблокового статусу, тяжіють до поглиблення відносин України з НАТО (ДемПУ, ЖЗМ, НДП, ПР); жодна з них не заявила наміру сприяти приєднанню України до Ташкентського Договору.

Загалом, збереження Україною позаблокового статусу підтримують лише сім із 26 партій. Переважна більшість партій поділяють протилежну позицію. Враховуючи, що ці партії мають реальні шанси пройти до Верховної Ради, є підстави очікувати, що новим Парламентом буде порушене питання перегляду позаблокового статусу України та її приєднання у майбутньому до воєнно-політичного блоку, скоріше за все — до НАТО.

Двосторонні відносини

Положення стосовно розвитку двосторонніх відносин містять практично всі програми партій. Окремі партії визначають і певні пріоритетні напрями в налагодженні Україною цієї форми міжнародного співробітництва. Їх узагальнення дозволяє виокремити наступні основні, з позицій партій, напрями розвитку двосторонніх відносин України:

відносини з сусідніми країнами (АПУ, Батьківщина, ВУ, ЖЗМ, ПРП, ПППУ, Собор, Солідарність, УНР);

відносини з Росією. Серед партій немає жодної, яка б виступала проти встановлення взаємовигідних, прагматичних відносин з РФ. Відмінності позицій спостерігаються в частині рівня та механізмів співпраці. Ряд партій визначають відносини з Росією як пріоритетні. Перш за все, це стосується лівих і лівоцентристських партій (КПУ — «партнерські відносини»; СПУ — «братерські відносини»); майже всіх членів Блоку «За Єдину Україну!» («стратегічне партнерство» (АПУ, ПР); акцент на розвитку відносин (НДП, ПППУ); «налагодження тісних стосунків зі слов’янськими державами» (ТУ)); окремих партій політичного центру (СДПУ(о) — «стратегічне партнерство»). Серед партій право(центристського) спрямування лише Батьківщина задекларувала підтримку високого рівня відносин з Росією — «стратегічне партнерство». Інші партії цього сектору обмежують відносини з РФ дещо нижчими рівнями та в ряді випадків висувають особливі вимоги до Росії (наприклад, денонсації угод про Чорноморський флот та військові бази в Севастополі (КУН, НРУ));

відносини зі США. Окремі партії наголошують на пріоритетності стосунків з цією впливовою країною, хоча і з різними акцентами щодо рівня цих відносин: від «США — головний стратегічний союзник» (УНР), «стратегічний партнер» (Батьківщина, СДПУ(о), ПР) до «співробітництва з питань економіки і безпеки» (КУН) та «економічного співробітництва» (ДемПУ);

відносини з країнами певних регіонів світу. Помітною є увага частини партій до розвитку взаємовигідних стосунків з країнами Східної Азії (КУН, УНР, ДемПУ, ЖЗМ, ВУ, Батьківщина); Близького Сходу (КУН, УНР, ДемПУ, ЖЗМ); Латинської Америки (КУН, УНР); Африки (ЖЗМ);

Відносини з міжнародними організаціями

Розвиток співпраці України з міжнародними організаціями відзначається в більшості програм. Серед цих організацій названі структури як універсального, так і регіонального характеру.

Універсальні міжнародні організації. Серед них найбільш часто згадуються ООН (Батьківщина, ЖЗМ, ПЗУ, ПР, ПРП, РХП, СПУ, УНР) та ЮНЕСКО (ЖЗМ, ПР, УНР). Співпраця з цими організаціями підтримується партіями різного політичного спрямування й не викликає особливих заперечень з боку партій, що зорієнтовані переважно на східний напрям зовнішньополітичної активності України. Дещо іншою є ситуація з фінансово-економічними організаціями: на подальшій співпраці України з МВФ та Світовим банком виразно наголосив лише УНР.

Регіональні міжнародні організації. Найбільш часто згадуваними в партійних програмах є ЄС та СНД — і саме з приводу цих організацій є найбільш відмінними позиції партій, що належать до різних секторів політичного спектру.

Європейський Союз. Вступ України до ЄС у найкоротші терміни декларують переважно партії право(центристського) спрямування: Батьківщина, РХП, Собор, УНР; ПРП (асоційоване членство). Програми партій політичного центру містять більш обтічні формулювання, що зводяться до «формування умов для інтеграції в ЄС» (ДемПУ, ДС, НДП, ПППУ, ТУ) або «встановлення відносин політичного партнерства» (ЖЗМ);

Співдружність Незалежних Держав. Ставлення до участі України в СНД залежить від політичної орієнтації партії. Окремі партії право(центристського) спрямування виступають за негайний вихід України з СНД (КУН, НРУ, УНР, ХНС); натомість, ліві (КПУ) — за поглиблення відносин аж до приєднання України до Ташкентського Договору та відродження Союзу «на новій основі». Партії центру демонструють більш помірковані позиції, наголошуючи на необхідності розширення співробітництва (НДП, ПР, СДПУ(о)), розвитку та оптимізації відносин (ЖЗМ, ТУ). Серед інших організацій, участь у яких відзначається як бажана для України, більшість належать до європейських регіональних структур. Загалом співробітництво з ними підтримують переважна більшість партій (йдеться про співробітництво з ОБСЄ (КУН, НРУ, ВУ, УНР, НДП, ЖЗМ, Батьківщина, СДПУ(о), СПУ); Радою Європи (КУН, ПРП, УНР, ПР); ЗЄС (НРУ, УНР); ЄБРР (УНР); CEFTA (УНР, НДП); організаціями країн Центральної та Східної Європи, зокрема, ЦЄІ (ПРП, УНР, НДП); країнами “Вишеградської четвірки” (ПР)). В числі інших регіональних структур відзначаються: ГУУАМ (НРУ, УНР, ПР); ОЧЕС (ПР, НДП).

Загалом, виходячи з аналізу програмних положень партій, очікувати якихось радикальних змін у зовнішній політиці України після обрання нового Парламенту немає підстав. Водночас, можна прогнозувати посилення європейського вектору зовнішньої політики, а також активізацію зусиль України у зміцненні безпеки на континенті.

ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНА СФЕРА В ПЕРЕДВИБОРНИХ ПРОГРАМАХ ПАРТІЙ І БЛОКІВ

Перше. Практично всі партії і блоки в тій чи іншій формі декларують миролюбний характер зовнішньої політики держави на основі норм міжнародного права та підпорядкування зовнішньої політики національним інтересам України.

Друге. У передвиборних програмах знайшли відображення найбільш гострі міжнародні проблеми сучасності: нейтралізація негативних наслідків глобальних процесів; боротьба з міжнародним тероризмом та екстремізмом; створення (зміцнення) колективних систем безпеки; запобігання міжетнічним конфліктам та їх вирішення; протидія розповсюдженню зброї масового знищення; екологічні проблеми та ін. Це свідчить про налаштованість партій і блоків (а отже — їх фракцій у новообраному Парламенті) на утвердження України в світі як активного учасника світових процесів і міжнародних відносин. Примітними у цьому сенсі є, наприклад, наміри Блоку «За Єдину Україну!» підтримувати участь України в міжнародній коаліції боротьби з тероризмом, ПЗУ — сприяти підвищенню ролі України як посередника у вирішенні міжетнічних конфліктів, СДПУ(о) — підтримувати створення системи загальноєвропейської колективної безпеки.

Третє. Передвиборні програми партій і блоків загалом дають чітке уявлення про «точки підвищеної уваги» в зовнішній політиці та міжнародних відносинах України. До них можна віднести наступні:

визначення пріоритетного напряму співробітництва в координатах Схід-Захід. Привертає увагу позиціювання стосовно: «європейського вектору» загалом та ЄС зокрема (Блок «За Єдину Україну!», ПЗУ, СДПУ(о)); Росії та СНД загалом (Блок «За Єдину Україну!», КПУ, СДПУ(о)); США (згадуються лише в одній з аналізованих програм — програмі КПУ, й до того ж — у негативному плані, хоча ця країна, як найбільш впливова у світі, має критичний вплив на рішення щодо входження України до «світових міжнародних організацій», «формування міжнародної системи захисту демократичних цінностей» та ін.);

входження України до світових і європейських міжнародних структур — Блок «Наша Україна» (СОТ); Блок «За Єдину Україну!» (міжнародна коаліція боротьби з тероризмом); ПЗУ (СОТ, ЄС (із застереженнями)); СДПУ(о) — загальне положення та пропозиція створення загальноєвропейської колективної системи безпеки;

розвиток регіонального співробітництва — Блок «Наша Україна», Блок «За Єдину Україну!», ПЗУ, СДПУ(о);

розвиток двосторонніх відносин — Блок «Наша Україна», Блок «За Єдину Україну!», КПУ, ПЗУ, СДПУ(о);

розвиток відносин із сусідніми країнами — Блок «Наша Україна», КПУ;

створення нового міждержавного союзу України, Росії та Білорусі (з аналізованих програм ця позиція міститься лише в програмі КПУ, але, по-перше, відомо, що її поділяють і деякі інші ліві політичні структури, по-друге, КПУ має вагомі шанси провести до Парламенту досить помітне число прихильників, тому зазначену позицію не слід відкидати як малозначиму, інша справа — її реалістичність);

участь України у міжнародному поділі праці — Блок «Наша Україна», ПЗУ, СДПУ(о);

нарощування гуманітарної присутності України в Європі та світі — Блок «За Єдину Україну!», ПЗУ.

Четверте. Окремі партії і блоки висувають також певні особливі пропозиції, що, можливо, стануть предметом обговорення майбутнім складом Парламенту. Приміром, Блок «Наша Україна» задекларував «формування у світі єдиної і впливової української спільноти». До особливих пропозицій можна віднести і положення, що міститься у програмі ПЗУ, — про надання Україні місця постійного неядерного члена Ради Безпеки ООН (шкода лише, що здійснення цього амбітного положення від України та її Парламенту практично не залежить). Привертає увагу пропозиція Блоку Демократична партія України - партія «Демократичний союз» про «створення доктрини зовнішньої політики». Перераховані вище наміри політичних партій стосовно зміцнення різних форм міжнародного співробітництва України свідчать про досить реальну можливість перегляду наступним складом Парламенту «Основних напрямів зовнішньої політики України», оскільки цей документ не повною мірою відповідає зазначеним намірам.

П’яте. Декларуючи певні цілі зовнішньополітичної діяльності, жодна з передвиборних програм не містить термінів їх досягнення. За двома виключеннями, в програмах партій і блоків не знайти й механізмів здійснення зовнішньої політики. Лише у програмі Блоку Юлії Тимошенко є посилання на активізацію інтелектуальних та інформаційних ресурсів нації як «досконалу зброю України в конкуренції за гідне місце в світі» та транзитні системи України, що можуть бути головним фактором посилення її позицій за умови збереження їх у державній власності. Також програма Блоку «Наша Україна», декларуючи мету легалізації трудової міграції, передбачає укладання міжурядових угод з країнами, в яких працюють українські громадяни.

Шосте. Переважна більшість партій і блоків (за винятком КПУ та ПЗУ) не внесли до своїх передвиборних програм ті положення своїх довгострокових програм, у яких чітко й однозначно формулюються їх позиції стосовно пріоритетів зовнішньополітичної діяльності в координатах Схід-Захід, ставлення та наміри стосовно конкретних держав і міжнародних організацій. Зрозуміло, що вилучення диктувалися, перш за все, стислим обсягом передвиборних програм⁵ та орієнтацією на першочергові інтереси виборців. Але водночас можна припустити, що це були не єдині причини зазначених вилучень.

Перш за все, співвіднесення довгострокових програм партій, що ввійшли до виборчих блоків, свідчить, що в ряді випадків їх програмні позиції узгоджуються не повною мірою. Тому зовнішньополітичні установки, задекларовані в передвиборній програмі блоку є результатом певного компромісу, внаслідок чого вони або втрачають визначеність, або взагалі вилучаються. Так, Демократична партія України виразно зорієнтована на західний напрям співробітництва, натомість партія «Демократичний союз» декларує прихильність до багатовекторної політики України. В результаті, передвиборна програма Блоку Демократична партія України - партія «Демократичний союз» у частині зовнішньополітичних установок обмежується незаперечною, але досить загальною декларацією про підпорядкування зовнішньої політики держави інтересам громадян і народу України.

Схожа ситуація у Блоці «За Єдину Україну!», де з п’яти партій-учасниць одна — виразно декларує прихильність до багатовекторності, інша — чітко не визначає свою позицію у координатах Схід-Захід, решта три — зорієнтовані переважно на європейський напрям зовнішньої політики; крім того, одна з партій Блоку підтримує позаблоковий статус України, тоді як дві інші — налаштовані на поглиблення співпраці з НАТО. В результаті, передвиборна програма Блоку «За Єдину Україну!» є виразно консенсусною (врівноваженою): вона містить положення як про європейську інтеграцію України, так і про зміцнення зв’язків з країнами СНД та, зокрема, з Росією.

Досягнення компромісу в зовнішньополітичних установках може означати крок до об’єднання партій та/або створення більш потужної фракції у новому Парламенті. Але водночас, воно свідчить про те, що питання зовнішньої політики, пріоритетних напрямів міжнародних відносин України не є принциповими для політичних партій при їх блокуванні у межах суміжних секторів політичного спектру.

Іншою причиною вилучень «політично чутливих» положень є прагнення партій і блоків уникати заяв, що є проблемними, з огляду на регіональні відмінності геополітичних орієнтацій населення. Так, до передвиборної програми Блоку «Наша Україна» не потрапили: вимоги виходу України з СНД, що містяться в програмах чотирьох з 10-ти партій-учасниць Блоку; зміцнення співробітництва (або вступу) України до НАТО — такі положення присутні в програмах шести партій з 10-ти (при тому, що одна з партій декларує у своїй програмі підтримку позаблокового статусу України).

В результаті, партії і блоки, яких можна віднести до правих і правоцентристських (Блок «Наша Україна», Блок Юлії Тимошенко) та лівих і лівоцентристських (КПУ, СПУ) уникають у передвиборних програмах чіткого позиціювання в координатах Схід-Захід. Виняток становить КПУ, яка задекларувала не лише пріоритет співробітництва України з Росією і Білоруссю, але й створення з цими країнами нового міждержавного союзу

Центристські партії і блоки або врівноважують східний і західний напрями зовнішньої політики (Блок «За Єдину Україну!», СДПУ(о)), або обмежуються декларацією основних засад і принципів зовнішньої політики (Блок Демократична партія України - партія «Демократичний союз»), чи зовсім вилучають з передвиборних програм зовнішньополітичну проблематику («Жінки за майбутнє»).

Водночас, переважна більшість партій і блоків (з урахуванням положень довгострокових партійних програм) не ставлять під сумнів пріоритетність європейського вектору зовнішньої політики України та, як правило, не протиставляють його зміцненню співробітництва з Росією та іншими країнами СНД.

Загалом, якщо виходити із задекларованих у передвиборних програмах положень, то можна прогнозувати, що майбутній Парламент ініціюватиме перегляд діючих «Основних напрямів зовнішньої політики України» та ухвалення нового документа. Є підстави вважати, що в цьому документі напрям європейської інтеграції України буде чітко закріплений як пріоритетний. Хоча певне протистояння між «прозахідними» правими та «проросійськими» лівими в Парламенті збережеться, радикальні пропозиції (на зразок виходу України з СНД чи, навпаки, приєднання до Союзу Росії і Білорусі) навряд чи матимуть підтримку. Зусилля Парламенту будуть спрямовані переважно на розширення участі України в міжнародних організаціях, розвиток двосторонніх і регіональних зв’язків, зокрема, із сусідніми державами.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ: ПОЗИЦІЇ ЛІДЕРІВ ПАРТІЙ І БЛОКІВ

Результати опитування засвідчили, що учасники виборчої кампанії загалом реально оцінюють нинішній стан зовнішньої політики України та мають бачення пріоритетних напрямів її розвитку.

Засади та принципи зовнішньої політики

Майже всі партії і блоки поділяють ту позицію, що зовнішньополітична проблематика у їх виборчій кампанії та наступній парламентській діяльності має важливе значення. Водночас, більшість із них (за винятком Блоку «За Єдину Україну!») досить критично оцінюють нинішній рівень впливу Верховної Ради на формування й реалізацію зовнішньої політики — або як «середній» (Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» (далі — Блок «Наша Україна»), Блок Демократична партія України — партія «Демократичний Cоюз», Всеукраїнське політичне об’єднання «Жінки за майбутнє» (далі — «Жінки за майбутнє»), або як «низький» (Виборчий блок Юлії Тимошенко (далі — Блок Юлії Тимошенко), КПУ, ПЗУ, СПУ).

Лідери партій і блоків одностайні в думці про те, що рівень впливу нової Верховної Ради на формування та реалізацію зовнішньої політики має бути високим. З цієї проблеми позиції загалом визначені чітко: (а) вплив на здійснення зовнішньої політики держави має бути високим з боку Президента, Парламенту та Кабінету Міністрів; (б) вплив інститутів громадянського суспільства, зокрема, партій і громадських об’єднань однозначно оцінюється як низький і, з позиції всіх без винятку партій і блоків, має підвищитися принаймні до середнього (ПЗУ наголошує на високому рівні).

Пріоритетною складовою зовнішньої політики України більшість партій і блоків визнають економічну складову. Зокрема, таку позицію поділяють Блок «Наша Україна», Блок Демократична партія України - партія «Демократичний Cоюз», Блок «За Єдину Україну!», СПУ, КПУ, Блок Юлії Тимошенко. Водночас, ПЗУ віддає перевагу політичній складовій, а «Жінки за майбутнє» відстоюють комплексність пріоритетів зовнішньої політики.

Що стосується важливих принципів зовнішньої політики — її відповідності національним інтересам, а також самостійності — то оцінки їх практичної реалізації мають загалом критичний характер і різко розмежовують партії і блоки.

Більшість партій і блоків (попри ідеологічні відмінності в інтерпретації національних інтересів) досить критичні в оцінках, відзначаючи, що нинішня зовнішня політика України або лише частково відповідає її національним інтересам (Блок «Наша Україна», «Жінки за майбутнє», ПЗУ), або зовсім не відповідає (Блок Юлії Тимошенко, КПУ, СПУ). Переконані у відповідності зовнішньої політики України її національним інтересам — блоки Демократична партія України - партія «Демократичний Cоюз» та «За Єдину Україну!».

З огляду на вищенаведені оцінки, не є дивним, що лідери партій і блоків критично оцінюють міжнародний імідж України — як «скоріше негативний» та «негативний» (протилежної думки дотримуються Блок Демократична партія України - партія «Демократичний Союз» та «Жінки за майбутнє»). Серед негативних факторів впливу партії і блоки відзначають, насамперед, наступні: «низький рівень економічного розвитку країни і недостатні темпи економічних реформ»; «низький життєвий рівень значної частини населення»; «корумпованість влади»; «порушення прав людини». Партії і блоки майже одностайні у визначенні першочергових заходів покращання міжнародного іміджу України — необхідно посилити боротьбу з корупцією та злочинністю, активізувати економічні реформи, забезпечити неухильний захист прав і свобод людини.

Критичні оцінки переважають і в питанні про рівень самостійності України у формуванні зовнішньої політики. На тому, що Україна є не цілком самостійною, наголошують Блок «Наша Україна», «Жінки за майбутнє», ПЗУ; не самостійна — Блок Юлії Тимошенко, КПУ, СПУ. Протилежні позиції відстоюють блоки Демократична партія України - партія «Демократичний Союз» та «За Єдину Україну!».

Більшість партій і блоків вважають найбільшим вплив на Україну з боку світового лідера — США. Таку позицію поділяють Блок Юлії Тимошенко, КПУ, ПЗУ, Блок Демократична партія України - партія «Демократичний Союз», СПУ. Причому, дві останні політичні структури визначають однаково великим вплив як США, так і Росії. Блок «Наша Україна» відзначає як найбільший вплив Росії. Блок «За Єдину Україну» та «Жінки за майбутнє» утрималися від відповіді. Такий розподіл позицій не є несподіваним. Але привертає увагу та обставина, що жодна (!) з політичних структур не відзначає як найбільший вплив з боку країн ЄС.Отже, майже всі партії і блоки дотримуються тієї позиції, що Україна, як і раніше, перебуває під переважним впливом двох полюсів — США та Росії.

Нинішній рівень стратегічного партнерства України з іншими державами викликає у більшості партій і блоків помітний скепсис. Блоки Демократична партія України - партія «Демократичний Союз», «За Єдину Україну!», Блок Юлії Тимошенко, ПЗУ та СПУ впевнені, що такого рівня партнерства Україна не досягла з жодною з держав. Водночас, Блок «Наша Україна» наголошує на тому, що Україна вийшла на рівень стратегічного партнерства з Польщею, Росією, Німеччиною і США. «Жінки за майбутнє» ще більш оптимістичні, відзначаючи «прикордонні держави, географічно близькі держави, перш за все, Росію». КПУ не визначила позиції з цього питання.

Основні завдання та напрями зовнішньої політики

Свідомо конкретизоване в анкеті питання стосовно пріоритетів зовнішньої політичної діяльності України, як і очікувалося, спричинило досить цікаву заочну дискусію лідерів партій і блоків. Йдеться як про трактування змісту цього терміну, так і про кількісні рамки вибору. Чітко визначили пріоритетними відносини з країнами ЄС Блок Юлії Тимошенко та ПЗУ; КПУ — відносини з РФ. Блок «Наша Україна» підтримує офіційно визначену тріаду основних зовнішніх напрямів ЄС — Росія — США. «Жінки за майбутнє» дотримуються принципу багатовекторності, однак, у першу чергу відзначають країни Європи та сусідні країни, насамперед, Росію. Привертає увагу те, що політичні опоненти — Блок «За Єдину Україну!» та СПУ — вважають однаково пріоритетними відносини і з країнами ЄС, і з Росією. Очевидно, що ці політичні структури вкладають у поняття пріоритетності різний зміст, оскільки, як видно з таблиці, вони наголошують, що їх зовнішньополітичні пріоритети принципово відрізняються.

Узагальнюючи позиції партій і блоків, можна зробити висновок, що визначення пріоритетів відбувається переважно в координатах «країни ЄС — Росія». При цьому, ряд політичних структур наголошують на однаковій важливості співробітництва з ЄС та РФ. Проте, це не дає підстав стверджувати, що співробітництво зі США та країнами СНД є другорядним або незначущим для учасників парламентських виборів — як побачимо далі, більшість партій і блоків виступають за поглиблення контактів на цих напрямах.

Надзвичайно важливим фактом є те, що всі політичні сили від лівих до правоцентристів, попри відмінності в оцінках зовнішньополітичних пріоритетів, підтримують вступ України до ЄС.Водночас, їх позиції стосовно того, коли це питання постане в практичній площині, істотною мірою відрізняються. Так, «Жінки за майбутнє» утримуються від визначення часових меж вступу України до ЄС.Блок «За Єдину Україну!», Блок Демократична партія України - партія «Демократичний Союз» та СПУ вважають, що це відбудеться протягом 10 років; Блок Юлії Тимошенко, ПЗУ і КПУ — 20 років. Мінімальний термін визначає Блок «Наша Україна» — п’ять років.

У цьому плані виглядає логічним те, що більшість політичних структур підтримують ідею створення в новообраній Верховній Раді Комітету з питань європейської інтеграції (КПУ — «проти»; СПУ — не визначилася).

Примітно, що майже всі партії і блоки налаштовані на ухвалення нового документа, який би визначив основні напрями зовнішньої політики України. Учасниками виборчого процесу вже підготовлені (або готуються) відповідні законопроекти. Лише «Жінки за майбутнє» та ПЗУ пропонують обмежитися внесенням змін до чинних «Основних напрямів зовнішньої політики України».

Двостороннє та багатостороннє співробітництво

Майже всі політичні сили наголошують на необхідності поглиблення відносин з Російською Федерацією. Лише ПЗУ демонструє більш стриману позицію, вважаючи за необхідне підтримання нинішнього рівня відносин з Росією.

Також більшість партій і блоків підтримують поглиблення співробітництва зі США. Виняток становлять КПУ та ПЗУ, яких влаштовує нинішній рівень відносин України зі Сполученими Штатами.

Що стосується багатостороннього співробітництва в рамках міжнародних структур, то, як видно з вищенаведених результатів, усі партії і блоки одностайно підтримують інтеграцію України до ЄС.Водночас інший напрям — СНД, також користується підтримкою партій і блоків. Майже всі вони поділяють ту позицію, що Україна повинна відігравати більш активну роль у Співдружності; Блок «За Єдину Україну!» та Блок Юлії Тимошенко відстоюють достатність нинішнього рівня участі в цьому об’єднанні.

Позиції партій і блоків стосовно регіональних утворень на теренах СНД розподілилися наступним чином:

майже всі політичні структури виступають проти приєднання України до Союзу Росії і Білорусі; виняток становлять КПУ (підтримує приєднання) та СПУ (утрималася від відповіді);

практично всі партії і блоки підтримують поглиблення контактів у рамках ГУУАМ (виняток становить КПУ);

стосовно входження України до Євразійського економічного співтовариства позиції партій і блоків є відмінними: блоки «Наша Україна», Демократична партія України - партія «Демократичний Союз», «За Єдину Україну!» та ПЗУ виступають проти участі України в цій організації; Блок Юлії Тимошенко, об’єднання «Жінки за майбутнє» та КПУ — підтримують її вступ до Євразійського економічного співтовариства;

більшість партій і блоків не підтримують приєднання України до системи колективної безпеки СНД — Ташкентського Договору (КПУ — за приєднання; СПУ, «Жінки за майбутнє» — утрималися від відповіді).

Більшість партій і блоків загалом позитивно ставляться до розвитку та поглиблення контактів з НАТО, а в перспективі — вступу України до Альянсу. Так, Блок «Наша Україна» підтримує вступ України до НАТО; не виключають таку можливість, хоч і у віддаленому майбутньому, Блок «За Єдину Україну!», Блок Юлії Тимошенко, «Жінки за майбутнє», СПУ (остання — уточнюючи «коли і НАТО буде елементом нової системи безпеки»). Блок Демократична партія України - партія «Демократичний Союз» також не виключає вступу до НАТО, підкреслюючи, що це «питання майбутнього». Проти вступу до Альянсу — КПУ та ПЗУ.

Загалом, ознайомлення з позиціями лідерів провідних партій і блоків дозволяє зробити ряд прогнозних оцінок. По-перше, новообраний Парламент, очевидно, буде намагатися підвищити свій вплив на формування та реалізацію зовнішньої політики України. По-друге, він навряд чи внесе суттєві корективи в систему нинішніх зовнішньополітичних пріоритетів — ЄС, РФ, США. По-третє, досить прагматичною і стриманою буде позиція Верховної Ради стосовно регіональних утворень на теренах СНД. По-четверте, законодавче забезпечення процесу європейської інтеграції дістане більш вагому підтримку з боку парламентаріїв (зокрема, буде створено відповідний профільний комітет). По-п’яте, зі значною долею вірогідності можна прогнозувати, що Парламент перегляне «Основні напрями зовнішньої політики України», і в новому документі курс на вступ до ЄС буде визначено головним напрямом зовнішньої політики держави.