5. УРСР на міжнародній арені 1954 - 64 рр.

 

Українська РСР, посівши відповідне місце в багатьох міжнародних організаціях, проводила активну, напо­легливу політику по захисту прав людини, роззброєн­ню, збереженню миру тощо. Так, лише у 50-ті рр. нею було зроблено 22 поправки і пропози­ції, у 1960—1961 рр.— 18 поправок, а з 1962р. до 1970р. — 202 пропозиції, поправки, резолюції, що вно­силися представниками України у міжнародних орга­нізаціях та конференціях. У 1971—1975 рр. було 7 таких пропозицій і поправок. Більшість становили поправки і пропозиції стосовно захисту прав людини, потім — проблем слаборозвинутих країн, а також проблеми війни і миру. При цьому керівництво у Москві відно­сини з розвинутими країнами вважало справою цент­ральних органів, які займалися і проблемами країн соці­алізму. Українському зовнішньополітичному відомству було «віддано» для діяльності становлення відносин переважно з країнами, що розвиваються.

Наведемо приклади участі УРСР у міжнародному житті. Як відомо, у 1946р. згідно із статтею 68 Статуту ООН було засновано Комісію ООН з прав людини. СРСР обирався членом Комісії з часу її заснування. Українська РСР була членом Комісії з 1946р. по 1971 р. і з 1983 р. до 1985 р. Комісією підготовлено проекти таких міжнародних актів, прийнятих Генеральною Асам­блеєю ООН, як Загальна декларація прав людини, Між­народні пакти про права людини, Декларація прав дитини, Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенція про незастосування терміну давності до воєнних злочинців і злочинів проти людства тощо. Представники Української РСР разом з СРСР, БРСР та іншими соціалістичними країнами домоглися за час існування Комісії прийняття чис­ленних пропозицій, спрямованих проти колоніалізму, расизму, інших форм масових і грубих порушень прав людини.

Серед поправок щодо прав людини назвемо деякі з них. Це і пропозиція з питань перегляду проекту реко­мендацій про поліпшення статистики міграції (включати в картку мігранта ряд позицій, які б характеризували причини міграції (1953 р.), поправка до проекту реко­мендацій про соціальне обслуговування трудящих, яке може здійснюватись шляхом «колективних договорів між профспілкою і керівництвом підприємства» (1953 р.), проект резолюції про усунення дискримінації за ознакою статі у питанні заробітної плати (1956 р.), поправка до проекту рекомендації про усунення дискримінації в галу­зі найму і праці (1957р.). Серед інших поправок — про заробітну плату та робочий час на борту судна, медич­ний огляд рибалок, охорону їхнього здоров'я, про вияв­лення антисемітизму та інших видів расової і націо­нальної ненависті (1960 р.), громадські політичні права, про боротьбу з голодом, ліквідацію неписьменності в світі та ін. Останній документ був прийнятий Генераль­ною Асамблеєю ООН під назвою «Співробітництво з метою ліквідації неписьменності в усьому світі».

УРСР активно підтримувала держави, що розвивали­ся, у набутті ними членства в ООН, зокрема Монголь­ську Республіку (1961 р.), виступила за надання допомоги слаборозвинутим країнам з боку ООН, проти апартеїду, наполягала на виведенні військ з окупованих в'єтнамсь­кої, корейської, арабської територій.

Одним з кардинальних питань, з якого Українська РСР виступала з безліччю пропозицій, було питання роз­зброєння і захисту миру. Це і Декларація про усунення загрози нової війни і зміцнення миру і безпеки народів (1950 р.), про мирне врегулювання корейського питан­ня (1950р.), про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту, про загальне і повне роззброєння (1959 р.) та ін.

У наступне десятиліття УРСР вносила поправки про нерозповсюдження ядерної зброї (1966 р.), відповідаль­ність за воєнні злочини проти людства (1968 р.) тощо. Активну участь представники УРСР брали у роботі між­народних організацій, при цьому форми участі були досить різноманітні. Вони залежали від завдань, специ­фіки діяльності та компетенції цих організацій та їхніх органів, випливали з їх статутів, повноважень і правил процедури, обумовлених значенням, змістом і характером питань, що постали на порядку денному, та багатьма іншими чинниками.

60-ті рр. на міжнародній арені пройшли також під гаслом повного роззброєння, це питання було ключовим у всіх пропозиціях Української РСР. Активну участь у русі за мир брали видатні представники української нау­ки і культури — художник М. Дерегус, народна артистка Н. Ужвій та ін.

Договір про заборону ядерних випробувань

8 жовтня 1963 р. уряд УРСР приєднався до Договору про заборону ядерних випробувань в атмосфері, космічному просторі та під водою, підписаного у Москві між США і СРСР. З цього приводу заступник міністра закордонних справ С.Сліпченко зробив публічну заяву, в якій, зокрема, відзначалося: "Уряд Української РСР розглядає укладення цього договору як успіх ленінської ми­ролюбної зовнішньої політики радянської держави". Слід вказати на суворий контроль, здійснюваний у цьому питанні з боку ЦК КПРС та МЗС СРСР. Зо­крема, проект заяви уряду УРСР з приводу укладення радянсько-американсь­кого договору узгоджувався безпосередньо з міністром закордонних справ СРСР АТромико, котрий "погодився" і "вніс ясну вказівку, що заява УРСР робиться державою-членом ООН""5.