Провідною ідеєю українського менталітету, що
практично репрезентує загальнолюдський ідеал, є ідея необмеженої свободи,
визнання рівного права кожної людини в суспільстві. Ця настанова, як
своєрідний принцип індивідуальності, сформувалась у глибинах самого
способу життя предків. Праця на родючих землях сприяла утворенню малих
соціальних спільностей українців, де самоцінним вважався індивід з його
толерантним ставленням до іншого індивіду. Індивідуалізм, з урахуванням
особливостей психіки українців, сприяв розвитку творчого духу, здійсненню
особистого вибору рішень за внутрішньо прийнятим ідеалом. Тип творчого
індивідуалізму виявляється у здатності й бажанні брати на себе
відповідальність за вибір і результати діяльності і за життя суспільства.
Творчий індивідуалізм - це ініціативність, самостійність, наполегливість,
уміння володіти і керувати собою. Творчий індивідуалізм українця - це особиста
незалежність і шанування свободи кожної людини як чогось священного і
недоторканого. Історичний взірець такого суб'єкта свободи - вільнолюбний козак
і козаччина в Україні.
Ідея необмеженої свободи українців іноді
ставала на шляху створення власної держави: у XIII ст. вожді Болоховської
землі, захищаючи незалежність общинників від зазіхань Данила Галицького, приєдналися
до союзу з татарами. Влада татар не загрожувала існуванню їх общинного ладу.
Волелюбність визначає всі інші риси світоглядної ментальності українців, у
тому числі екзистенціальність. Для українця характерне прагнення до
самопізнання, заглибленість у себе, прагнення до усамітнення, уявлення окремої
людини мікрокосмосом, важливий внутрішній, духовний світ людини, як його
справжній світ, зв'язаний з особистісними якостями. Відома й глибока емоційність
українця, що йде від зацікавленого, сердечного ставлення до природи рідного
краю, до землі - лагідної, доброї, щедрої, родючої, породжує світ буття,
точніше - є й світ мого буття. Рідна природа, рідний край, рідна земля - не
абстрактні поняття для українця, а Батьківщина, ненька - Україна, що
переживається глибокими почуттями. В ній радощі й печалі кожного, доля,
існування, воля. Таке ставлення до землі рівнозначне ставленню героя
стародавньогрецької міфології Антея до Богині Землі - своєї матері, яка дає.
йому непереможну силу.
Антеїзм - важлива
особливість ментальності українського філософського світогляду. Глибока
емоційність, ніжне ставлення до рідної природи - відображені в історії
матеріальної та духовної культури України. Жага необмеженої свободи, необмеженої
волі, закоханість у природу рідного краю втілені у тисячолітні звичаї і
традиції. Усна творчість донесла народні повір'я, вірування в живі істоти, що
оточують людину (водяні, русалки, лісовики тощо). Їх поважають, приносять
жертви, щоб не шкодили, не затьмарювали віру в вічність людського життя. Такий
характер світосприймання породжує романтичний дух народу, тисячократне
оспіваний у мелодійних українських піснях. Без пісень, танців, ігор не
обходилась жодна подія. Романтичний дух української нації втілений у філософії
серця: кордоцентризм - ще одна грань української ментальності, що формувалась
у глибинах стародавньої культури, шліфувалась у Словах, Посланнях, Повчаннях,
Молитвах. Особливості української ментальності так чи інакше властиві всій
історії філософії України.