Поняття міжнародного космічного права.

 

Міжнародне космічне право як відносно нова галузь міжнародного права — це сукупність міжнарод­но-правових принципів і норм, які встановлюють ре­жим космічного простору та небесних тіл і регулюють відносини, суб'єктами яких виступають держави, а та­кож міжнародні організації і комерційні фірми у зв'яз­ку з дослідженням і використанням Космосу.

У червні 1998 р. вийшов у світ перший в Україні збірник нормативно-правових актів і міжнародних документів "Кос­мічне право України", підготовлений колективом співробіт­ників Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Вищої школи права і Національного космічного агентства України. У передмові до книги зазначається, що "друга половина XX ст. — це період прориву людини в Космос. До процесу освоєння космічного простору залучається все більше держав і приватних фірм. Ця діяльність має не тільки суто науковий, а й практичний інтерес. За допомогою ракет і штучних супутників здійснюється розвідка й оцінка природних ресурсів Землі, прогнозування погоди, теле- і радіозв'язок, контроль у сфері озброєння і роззброєння і т. п. Характерною рисою останніх років при цьому є все ширше освоєння Космо­су з комерційною метою. Відносини держав і їх співробітни­цтво в космічній сфері регулюються космічним правом. Це но­ва галузь міжнародного і внутрішнього права, за допомогою якої підтримується відповідний правопорядок у Космосі"

Шлях до дослідження Космосу відкрив запуск першого штучного супутника Землі, що відбувся 4 жовтня 1957 р. Перші звукові радіосигнали, що посилалися супутником, сповістили не тільки про початок освоєння Космосу люди­ною, а й мали значний вплив на багато сторін громадського життя, включаючи всю сферу міжнародних відносин.

Формування світового правопорядку космічної ери було пов'язано передусім зі становленням принципів дослідження і використання космічного простору. Виникнення і розвиток цих принципів базувалися на розумінні світовою громад­ськістю, насамперед наддержавами та індустріальне розви­нутими країнами тих років, того, що освоєння Космосу одни­ми державами не повинно відбиватися на інтересах і сувере­нітеті інших. Перші запуски космічних кораблів відбувалися в обстановці формування галузевих міжнародно-правових принципів, таких як принципи свободи дослідження і вико­ристання космічного простору, непоширення державного су­веренітету на космічний простір, заборони національного присвоєння космічного простору. Як відзначається у деяких дослідженнях, "ще до розробки першого спеціального Дого­вору про Космос 1967 р. низка принципів і норм міжнарод­ного космічного права склалася як звичаєво-правові".

З самого початку космічної діяльності було зрозуміло, що "використання Космосу у військових цілях являє собою ні з чим не порівнянну небезпеку". От чому вже 14 листопа­да 1957 р. резолюцією 1148 (XII) Генеральна Асамблея ООН закликала укласти міжнародну конвенцію про роззброєння й водночас створити систему міжнародного контролю, покли­кану забезпечити запуск об'єктів у космічний простір суто в мирних цілях. Це стало стимулом для активного формування світової юридичної думки щодо заборони використання кос­мічного простору у військових цілях, а також заборони виве­дення у Космос і розміщення у ньому військової космічної теадіки, тобто правового регулювання використання косміч­ного простору тільки в мирних цілях.

Завдяки багаторічній копіткій діяльності багатьох юрис­тів і міжнародних організацій, комітетів і робочих органів ООН 1-9 грудня 1966 р. Генеральна Асамблея прийняла До­говір про принципи діяльності держав у галузі дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та ін­ші небесні тіла (далі — Договір про Космос). Основні з га­лузевих принципів міжнародного космічного права, що міс­тяться у договорі, підкреслюють, що дослідження і використання космічного простору є надбанням усього людства; кос­мічний простір відкритий для всіх країн на основі рівності і відповідно до міжнародного права; держави несуть міжна­родну відповідальність за національну діяльність у Космосі; космічна діяльність проводиться в інтересах підтримання міжнародного миру і безпеки, а також розвитку міжнародно­го співробітництва і взаєморозуміння тощо. Договір про Космос набрав чинності 10 жовтня 1967 р. Цю дату справед­ливо вважають днем народження міжнародного космічного права.