Поняття
міжнародного космічного права.
Міжнародне
космічне право як відносно нова галузь міжнародного права — це сукупність
міжнародно-правових принципів і норм, які встановлюють режим космічного
простору та небесних тіл і регулюють відносини, суб'єктами яких виступають
держави, а також міжнародні організації і комерційні фірми у зв'язку з
дослідженням і використанням Космосу.
У червні 1998 р. вийшов у світ перший в Україні збірник нормативно-правових
актів і міжнародних документів "Космічне право України",
підготовлений колективом співробітників Інституту держави і права ім. В. М.
Корецького НАН України, Вищої школи права і Національного космічного агентства
України. У передмові до книги зазначається, що "друга половина XX ст. — це
період прориву людини в Космос. До процесу освоєння космічного простору
залучається все більше держав і приватних фірм. Ця діяльність має не тільки
суто науковий, а й практичний інтерес. За допомогою ракет і штучних супутників
здійснюється розвідка й оцінка природних ресурсів Землі, прогнозування погоди,
теле- і радіозв'язок, контроль у сфері озброєння і роззброєння і т. п.
Характерною рисою останніх років при цьому є все ширше освоєння Космосу з
комерційною метою. Відносини держав і їх співробітництво в космічній сфері
регулюються космічним правом. Це нова галузь міжнародного і внутрішнього
права, за допомогою якої підтримується відповідний правопорядок у Космосі"
Шлях до дослідження Космосу відкрив запуск першого штучного супутника
Землі, що відбувся 4 жовтня 1957 р. Перші звукові радіосигнали, що посилалися
супутником, сповістили не тільки про початок освоєння Космосу людиною, а й
мали значний вплив на багато сторін громадського життя, включаючи всю сферу
міжнародних відносин.
Формування світового правопорядку космічної ери було пов'язано передусім зі
становленням принципів дослідження і використання космічного простору.
Виникнення і розвиток цих принципів базувалися на розумінні світовою громадськістю,
насамперед наддержавами та індустріальне розвинутими країнами тих років, того,
що освоєння Космосу одними державами не повинно відбиватися на інтересах і
суверенітеті інших. Перші запуски космічних кораблів відбувалися в обстановці
формування галузевих міжнародно-правових принципів, таких як принципи свободи
дослідження і використання космічного простору, непоширення державного суверенітету
на космічний простір, заборони національного присвоєння космічного простору. Як
відзначається у деяких дослідженнях, "ще до розробки першого спеціального
Договору про Космос 1967 р. низка принципів і норм міжнародного космічного
права склалася як звичаєво-правові".
З самого початку космічної діяльності було зрозуміло, що "використання
Космосу у військових цілях являє собою ні з чим не порівнянну небезпеку".
От чому вже 14 листопада 1957 р. резолюцією 1148 (XII) Генеральна
Асамблея ООН закликала укласти міжнародну конвенцію про роззброєння й водночас
створити систему міжнародного контролю, покликану забезпечити запуск об'єктів
у космічний простір суто в мирних цілях. Це стало стимулом для активного
формування світової юридичної думки щодо заборони використання космічного
простору у військових цілях, а також заборони виведення у Космос і розміщення
у ньому військової космічної теадіки, тобто правового регулювання використання
космічного простору тільки в мирних цілях.
Завдяки багаторічній копіткій діяльності багатьох юристів і міжнародних
організацій, комітетів і робочих органів ООН 1-9 грудня 1966 р. Генеральна
Асамблея прийняла Договір про принципи діяльності держав у галузі дослідження
і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла
(далі — Договір про Космос). Основні з галузевих принципів міжнародного
космічного права, що містяться у договорі, підкреслюють, що дослідження і
використання
космічного простору є надбанням усього людства; космічний простір відкритий
для всіх країн на основі рівності і відповідно до міжнародного права; держави
несуть міжнародну відповідальність за національну діяльність у Космосі; космічна
діяльність проводиться в інтересах підтримання міжнародного миру і безпеки, а
також розвитку міжнародного співробітництва і взаєморозуміння тощо. Договір
про Космос набрав чинності 10 жовтня 1967 р. Цю дату справедливо вважають днем
народження міжнародного космічного права.