50. Міжнародна фінансова корпорація.

 

Деякі аспекти діяльності МБРР майже із самого початку не відповідали потребам і країн-кредиторів, і країн-позичаль­ників. Це насамперед те, що Банк не міг здійснювати прямі капіталовкладення в економіку країн, що розвиваються. Крім того, він надавав кредити компаніям тільки під урядові га­рантії тих країн, де ці компанії діють. Уряди не завжди надавали такі гарантії, а самі приватні компанії вважали не­бажаним втручання урядів при вивченні питання про надання гарантій.

 

Цілі та органі­заційна структура

 

Щоб подолати ці перешкоди, виникла ідея створити нову організаційну структуру, діяль­ність якої була б пов'язана лише з приватним капіталом. Головна функція МФК задумувалася як доповнення і підтримка інвестицій приватного капіталу, а не конкурентна боротьба з ним.

Ця ідея була сформульована 1950 р. так званим Комітетом Рокфеллера (Консультативна рада США з питань міжнародного розвитку). її підтримали фінансисти і державні діячі США, в тому числі представники малого та середнього бізнесу, яким без державної підтримки нелегко було проникнути в країни, що розвиваються.

Спочатку навіть союзники США розглядали цю ініціативу як намір США створити ще одну інституцію для зміцнення позицій американського капіталу в конкурентній боротьбі в країнах, що розвиваються. Та й самі ці країни побоювалися посилення впливу приватного капіталу. Але, незважаючи на взаємні побоювання, на сесії МБРР у Стамбулі (1955 р.) було досягнуто угоди про створення МФК як філії МБРР. Свою діяльність вона розпочала   1956 р.

Головними цілями організації є: надання допомоги у фінансуванні приватних підприємств, які можуть сприяти розвитку через здійснення капіталовкла­день, без гарантій відшкодування з боку урядів відповідних країн-членів; поєднання можливості інвестицій місцевого й зовнішнього капіталу з передовими методами управління; стимулювання потоку приватного капіталу у виробничі під­приємства країн-членів.

Як філія МБРР, МФК за організаційною структурою і ме­тодами управління побудована аналогічно. Учасниками МФК можуть бути лише члени МБРР. Кожна країна є власником певної кількості акцій у відповідності з підпискою цих країн на акції МБРР, тобто пропорційно частці участі в МБРР. Система голосування, як і в МБРР, — "виважена".

Вищий орган МФК — Рада керуючих складається з тих самих членів, що і в МБРР. У Раду директорів входять виконавчі директори Банку, які представляють країни, що також с членами МФК. Рада контролює загальні операції МФК. Пре­зидент МБРР за посадою с водночас і Головою Ради директорів МФК.

В апараті корпорації діє так званий Комітет радників, який періодично публікує рекомендації приватним інвесторам щодо найраціональніших шляхів вкладення капіталів. До цього ко­мітету входять представники найбільших банків і фінансових компаній світу (Дойчс банк, Банко коммерціалс Італіана, Банк Ротшильда і т. ін.).

Фактично корпорація стала органом мобілізації капіталу на міжнародній основі, довіреною особою щодо потенційних місцевих інвесторів.

 

Специфіка кредитної діяльності

 

У   країнах,  що  розвиваються,  корпорацій здійснює такі операції: кредитування приватних компаній;

безпосереднє інвестування капіталів у промислові підпри­ємства і так звані компанії з фінансування розвитку; гарантія розміщення цінних паперів, які випускаються про­мисловими і фінансовими компаніями.

До 1961 р. МФК займалася виключно фінансуванням при­ватних компаній, її прибутки становив процент за кредитом (звичайно 6—8% річних на строк від 7 до 12 років). Погашення боргу здійснювалося тією ж валютою, що й кредит. Такий порядок не влаштовував приватних інвесторів, вони хотіли, фінансуючи створення нових підприємств, брати потім участь і в розподілі його прибутків (окрім фіксованого процента за кредит).

У відповідності з цим до Статуту була внесена поправка, згідно з якою корпорації дозволялося здійснювати інвестиції безпосередньо в акціонерний капітал підприємств, що створю­валися. МФК почала робити підписку на акції таких підпри­ємств (потім ці акції продавалися приватним інвесторам).

Таким чином, центр ваги почав зміщуватися з кредитування на інвестиції. Але головним у діяльності МФК є не власне фінансування, а залучення коштів приватних інвесторів, уста­новлення безпосередніх контактів між потенційними інвесто­рами і приватними фірмами, яким потрібна фінансова під­тримка. Інакше кажучи, МФК відіграє роль своєрідного каталізатора, який прискорює процес проникнення приватного ка­піталу в економіку країн, що розвиваються.

Відповідно й оцінкою успіху діяльності Корпорації с не обсяг інвестованих нею коштів із власних ресурсів, а той потік ка­піталів, який прямо чи опосередковано спрямовується нею з приватних джерел у країни, що розвиваються. Вкладення самої МФК у ті чи інші приватні підприємства мають бути лише доповненням до коштів, що отримуються з інших джерел. Співвідношення приблизно такс: на кожні 500 тис. дол. при­ватних інвесторів МФК виділяє не більше 100 тис. дол.

Надаючи позики та роблячи капіталовкладення у приватні компанії країн, що розвиваються, МФК згодом продає цінні папери цих компаній приватним інвесторам. Тим самим дося­гається прискорення експорту приватного капіталу в країни Азії, Африки й Латинської Америки, а також "втягування" цих країн у світові господарські зв'язки. Крім того, таким чином прискорюється обіг власних капіталів.

Важлива риса діяльності МФК — участь у фінансуванні "ризикових" проектів, щодо яких приватний капітал спочатку виявляє стриманість. Тут МФК прокладає йому шлях, беручи на себе значну частину ризику, пов'язаного з реалізацією таких проектів. При цьому Корпорація враховує можливість збитків. Але такі випадки трапляються не часто.

На відміну від МБРР (кошти якого використовуються го­ловним чином у галузях інфраструктури і здебільшого не дають безпосередніх прибутків) МФК надає позики і здійснює капі­таловкладення головним чином у промисловість країн, що роз­виваються, — добувну та обробну, а також у туризм, кому­нальні підприємства, проекти, пов'язані із сільським господар­ством.

Вона також бере участь у створенні та розширенні діяльності компаній з фінансування промислового розвитку. Якщо МБРР головним чином надає таким компаніям позики, то МФК ін­вестує в них капітал і є їх акціонером. Головне завдання таких компаній — мобілізація місцевих та зарубіжних капіталів з метою промислового розвитку. Такі компанії створювалися за ініціативою урядів країн, що розвиваються: від цілком держав­них і змішаних до цілком приватних. Одні фінансують в ос­новному державний сектор, інші — приватний.

Фінансова допомога МФК пов'язана головним чином з тими компаніями з фінансування промислового розвитку, капітал яких формувався повністю або переважно з приватних джерел і спрямований виключно на розвиток приватного сектора. Тим самим ці компанії стають важливим каналом співробітництва бізнесменів розвинутих країн і країн, що розвиваються.