39. МОП: структура та функціонування. Принцип трипартизму.

 

Текст Статуту МОП вперше був складений у 1919 р., пізніше до нього неодноразово вно-силися поправки (в 1922, 1945, 1946, 1953 1962, 1972 рр.). Він включає преамбулу, 4 глави і додаток — Декларацію про цілі й завдання Міжнародної Організації Праці.

Перша глава "Організація" має 13 статей, присвячених членству, структурі організації, складу і функціям її органів, від-носинам із урядами та міжнародними організаціями, фінансовим і бюджетним   питанням.   Друга   глава "Процедура" (21 стаття) визначає порядок денний, підготовку конференцій, порядок їх проведення, систему голосування, прийняття кон­венцій і рекомендацій, обов'язки членів у зв'язку з конвенціями і рекомендаціями, порядок розгляду можливих скарг стосовно невиконання конвенцій. Третя глава (4 статті) присвячена деяким загальним положенням щодо тлумачення Статуту і конвенцій, а четверта глава (2 статті) — положенням про юридичний статус МОП і використання нею привілеїв та іму­нітетів.

Згідно із Статутом членом організації може бути будь-яка країна, що є членом ООН, якщо вона сповістила Генерального директора Міжнародного бюро праці (МБП) про своє формальне прийняття зобов'язань, котрі випливають із Статуту МОП. Саме таким чином було вирішене питання про членство в МОП країн, що поповнили світове співтовариство після розвалу ко­лишнього СРСР. Для нечленів ООН потрібне звернення з проханням про прийняття. Воно розглядається Генеральною конференцією МОП, і позитивне вирішення має бути затверд­жене двома третинами голосів делегатів.

Структура організації складається з таких компонентів: Міжнародна конференція праці, Адміністративна рада, Міжна­родне бюро праці. Структура й увесь механізм функціонування МОП виходять з принципу трипартизму, який є наріжним каменем діяльності організації. Трипартизм означає конструк­тивну взаємодію контрагентів виробничого процесу (робітників і підприємців, роботодавців) за участю держави. Історичний досвід довів, що регулювання соціально-трудових відносин за участю трьох зазначених сторін є найефективнішим.

Конференція скликається у разі необхідності, але не рідше, ніж один раз на рік. Вона визначає загальну політику, вста­новлює мінімальні трудові норми і рівень соціального захисту, приймаючи конвенції й рекомендації, затверджує програми і бюджет організації. Делегації країн-членів включають по 4 представника: два — від уряду і по одному від підприємців і робітників. Кожного делегата можуть супроводжувати радники (не більш ніж два по кожному з пунктів порядку денного сесії). Кожний делегат має право голосувати індивідуально з усіх питань, що розглядаються Конференцією.

Неурядові делегати і радники мають призначатися за по­годженням із найбільш представницькими професійними орга­нізаціями підприємців або трудящих даної країни, якщо такі організації існують. Наприклад, у Франції існує декілька проф-центрів, визнаних на загальнодержавному рівні. Саме вони за взаємною домовленістю встановили своєрідну чергу представ­ництва у делегаціях країни на сесіях Генеральної конференції МОП.

У Статуті зафіксоване положення, покликане не допустити порушення балансу інтересів підприємців і робітників. Якщо якась країна-член не призначила одного з двох неурядових делегатів (або якщо Конференція відмовилася визнати повно­важення одного з двох неурядових делегатів), то другий не­урядовий делегат має право бути присутнім, виступати на Конференції, але не має права участі в голосуванні.

При голосуванні, як правило, питання вирішуються простою більшістю. Більшістю у дві третини вирішуються питання, спеціально визначені в Статуті. Наприклад, питання членства, бюджетні та фінансові, прийняття конвенцій та рекомендацій. Голосування вважається таким, що відбулося, коли в ньому взяли участь не менше половини делегатів, що присутні на сесії. Більшістю у дві третини голосів приймаються й поправки до Статуту, вони набирають чинності після ратифікації не менш як двома третинами членів Організації.

МОП може також скликати такі регіональні конференції і створювати такі регіональні установи, які вона визнає необ­хідними для сприяння здійсненню цілей і завдань організації.

У період між щорічними Конференціями роботою МОП керує Адміністративна рада, яка обирається на три роки. Прин­цип трипартизму і тут продиктував досить складну процедуру призначення її членів. Усього їх обирається 56: 28 представників урядів, 14 представників підприємців і 14 представників тру­дящих. При цьому з 28 представників урядів 10 призначаються урядами найважливіших у промисловому відношенні країн, а 18 обираються урядовими делегатами Конференції. 10 промис-лово найрозвинутіших країн визначає Адміністративна рада, її вибір може бути опротестований будь-якою країною-членом перед Конференцією. Члени Адміністративної ради, що пред­ставляють підприємців і трудящих, обираються відповідно де­легатами підприємців і трудящих, присутніми на Конференції.

Міжнародне бюро праці очолює Генеральний директор. Він призначається Адміністративною радою і несе перед нею від­повідальність за ефективну роботу бюро і за виконання дору­чень, які можуть бути дані радою. Генеральний директор і його заступник мають бути присутніми на всіх засіданнях Адміні­стративної ради.

Генеральний директор призначає персонал МБП із пред­ставників різних країн (звичайно, цей критерій поєднується з критерієм забезпечення найефективнішої роботи). Найголов­ніші вимоги до кандидатів на посади у МБП — компетентність, відданість завданням і принципам організації, ділова заінтере­сованість у реалізації проектів, а також незалежність від будь-якої країни або соціальної групи. Обов'язки Генерального директора і персоналу бюро мають виключно міжнародний ха­рактер, тобто при виконанні своїх функцій вони не можуть керуватися інструкціями або побажаннями будь-якого уряду і діють лише як міжнародні співробітники, відповідальні тільки перед МОП.

Функції бюро включають збирання і поширення відомостей з усіх питань, що стосуються міжнародного регулювання умов праці і становища трудящих, і, зокрема, вивчення питань, які мають бути передані на розгляд Конференції з метою прийняття міжнародних конвенцій, а також проведення різних соціальних обстежень за дорученням Конференції або Адміністративної ради.

Бюро готує документацію з різних питань порядку денного сесій Конференції; надає допомогу урядам у розробці законів і правил на основі рішень Конференції; виконує обов'язки з нагляду за виконанням конвенцій; редагує та видає публікації з питань промисловості і праці, а також виконує інші доручення Конференції та Адміністративної ради.

Бюджет МОП складається із внесків країн-членів. Рішення щодо його затвердження, розподілу й отримання внесків при­ймається Конференцією більшістю у дві третини голосів, по­даних присутніми делегатами. Видатки МОП несуть члени організації у відповідності з діючими угодами. Попередньо бюд­жет і угоди про розподіл видатків між членами організації схвалюються комітетом, що складається з представників урядів. Бюджет МОП на 1992-1993 рр. був затверджений у розмірі 405,7 млн дол. США. Частка колишнього СРСР становила в бюджеті МОП близько 10 %. Нині частка України дорівнює 1,86%.

Ті члени організації, що мають заборгованість за внесками, не мають права голосувати на Конференції, в Адміністративній раді та в будь-якому комітеті або при виборах членів Адміні­стративної Ради, якщо сума заборгованості дорівнює або пере­вищує суму внесків за два попередні роки. Однак якщо Кон­ференція визначить, що несплата внесків пов'язана з обстави­нами, незалежними від члена, який допустив заборгованість, вона може дозволити йому брати участь у голосуванні.