Міжнародна організація праці була створена 1919 р. згідно з Версальською угодою, що підбила підсумки першої світової війни. Вона виникла як автономна організація, тісно пов'язана з Лігою націй, але набагато пережила останню, доля якої виявилася не досить удалою. Коли на заключному етапі другої світової війни була створена Організація Об'єднаних Націй, між нею і МОП було укладено угоду (затверджена 1946 р.) про встановлення зв'язків. Таким чином, МОП стала першою спеціалізованою установою ООН.
У Декларації про цілі і завдання МОП,
прийнятій 26-ю сесією Генеральної Конференції МОП (Філадельфія, 1944 p.), були підтверджені принципи, на яких базується
діяльність організації: праця не є товаром; свобода слова і свобода оо нання є
необхідною умовою постійного прогресу; злиденність у будь-якому місці є
загрозою для загального добробуту; боротьба з нуждою має вестись з неослабною
енергією в кожній державі і постійними та погодженими зусиллями в міжнародному
масштабі, в яких представники трудящих та підприємців, що мають рівні права з
представниками урядів, об'єднуються з ними для вільного обговорення і прийняття
демократичних рішень з метою сприяння загальному добробуту.
Історія МОП, особливо в тому, що стосується відносин із нею колишнього Радянського Союзу й України (яка є членом МОП з 1954 p.), має досить складний характер і може бути оцінена неоднозначне. Адже організація була створена значною мірою як відповідь Заходу на виклик Жовтневої революції 1917 р. в Росії. Визначаючи свою стратегію і філософію, МОП виголосила й наміри щодо викоренення експлуатації, але не шляхом класових конфліктів і конфронтації, а через досягнення компромісів, соціального миру і співробітництво. Компроміс — головний метод виконання завдань, які ставить МОП.
Мабуть, саме тому серед усіх спеціалізованих установ ООН МОП стала об'єктом найбільш неприязного ставлення з боку працівників "ідеологічного фронту", офіційних профлідерів, теоретиків та істориків робітничого руху в Радянському Союзі. Головне у філософії МОП — виключення класової боротьби з відносин між працею і капіталом, а саме "класовий підхід" був однією з принципових засад усієї радянської, в тому числі й зовнішньої, політики. Культивувалися класова ненависть, непримиренність до "буржуазного погляду" на взаємовідносини трудящих і підприємців. Класовий мир вважався ганебним ренегатством, що заслуговує лише на осуд.
Колишній СРСР вступив до МОП у 1934 p., а коли в 1939 р після агресії проти»Фінляндії він був виключений з Ліги націй, то покинув і МОП. Після відновлення членства в 1954 р. представники першої у світі країни робітників та селян усіляко саботували розробку конвенцій МОП, розхитували організацій} зсередини. У розпалі "холодної війни" машина голосування неодноразово використовувалася для того, щоб, спираючись на! голоси союзників за Варшавським пактом та друзів з Руху неприєднання, блокувати розробку позитивних програм., Ідей-но-політична конфронтація сягала такого розмаху і напружен ності, що у середині 70-х років Сполучені Штати змушені були покинути МОП. Лише ціною значних зусиль вдалося запобігти розпаду організації, добитися повернення американців.
Тепер усе це в минулому, ситуація навколо
МОП і в самій організації радикально змінилася. Держави — колишні радян ські
республіки виявляють заінтересованість до тіснішої спів праці з нею. Це цілком
відповідає і інтересам України, бо дає змогу використати значний досвід
світового співтовариства у сфері регулювання трудових відносин, соціального
захисту трудящих, створення необхідних для цього державних механізмів.
Це саме той досвід, якого сьогодні бракує новим незалежним державам. Бо, наприклад, Україна, незважаючи на своє майже чотирьохдесятилітнє перебування у МОП, ратифікувала лише 45 з більш ніж 170 конвенцій, розроблених і прийнятих цією організацією, які стосуються регулювання різних сторін трудової діяльності, визначають необхідні заходи соціального захисту. Тим часом саме в галузі соціальної демократії нашій країні належить ще чимало зробити, щоб вийти на рівень розвинутих країн. Для того, щоб швидше досягти відчутного прогресу в трудовому законодавстві й соціальному захисті трудящих, досвід такої впливової міжнародної організації, як МОП, може стати досить ефективним знаряддям.