В період “холодної війни” ООН була позбавлена можливості адекватно реагувати на події у світі. По заверхшенні “холодної війни” виникла потреба концептуального переосмислення ролі ООН.
Доповідь генсека ООН Бутроса
Бутроса Галі “Порядок денний для миру”: згадки про превентивну дипломатію,
миротворчість, підтримання миру та миробудівництво.
Превентивна дипломатія – дії
спрямовані на те щоб не допустити перехід існуючих суперечок у конфлікт та
обмеження масштабів конфліктів після їх виникнення.
Превентивна дипломатія
включає:
1.
заходи по
зміцненню довіри (обмін військовими місіями; створення регіональних та
субрегіональних центрів контролю за угодами сфери озброєння, проведення
консультацій під егідою генсека)
2.
виявлення
фактів (збір та аналіз інформації щодо територій, конфліктогенних за своїм
характером)
3.
раннє
попередження (синтез політичних показників з інформацією системи раннього
попередження екологічних та стихійних лих, загрози голоду тощо)
4.
превентивне
розгортання (заходи по розміщенню збройних контингентів під командуванням ООН в
проміжок часу, що передує початку конфлікту)
5.
демілітаризовані
зони
Превентивне розгортання
проводиться:
-
в умовах
національної кризи в межах окремої країни-члена ООН
-
в умовах
виникнення міждержавних суперечок
-
в умовах,
коли один з членів ООН вважає загрозливою ситуацію на його кордонах і
звертається з проханням розмістити збройні контингенти ООН з свого боку кордону