Наприклад, в ЄС передбачено чотири юридичні форми рішень: директиви (зобов'язують країни щодо кінцевого результату, але дають можливість самостійно вибрати шляхи та засоби його досягнення), пропозиції (обов'язкові для всіх країн-членів), рішення (обов'язкові для країн, які заявили про зацікавленість у них) і рекомендації, що не мають обов'язкової сили.
·
за юридичною
силою (обов’зкові і необов‘язкові)
·
за сферою
рішення (процедурні і з питань суті діяльності)
·
за адресатом
(зовнішні і внутрішні)
·
за географ
спрямованістю (національні, регіональні, глобальні)
·
за методом
прийняття (прийняті:
одностайно, більшістю голосів, на основі консенсусу, зваженим голосуванням)
Практика діяльності міжнародних організацій свідчить, що основними етапами процедури прийняття рішень є:
1) постановка питання;
2) розгляд питання та розробка рішення;
3) прийняття рішення (голосування, консенсус)