54. Роль патентів, ліцензій і ноу-хау в розвитку міжнародних науково-технічних відносин.

Міжнародні науково-технічні відносини (МНТВ) – це міжнародні відносини з приводу трансферту (обміну результатами) НИОКР; спільного проведення країнами, підприємствами та організаціями НИОКР з подальшим сумісним та роздільним використанням їх результатів; спільних розробки і використання науково-технічних нормативів, вимог і стандартів; обміну загальною науково-технічною, маркетинговою інформацією.

У комерційно-правовому аспекті до найважливіших видів МНТВ належать:

1.Патентні відносини

2.Ліцензійні відносини

3.Відносини з приводу “ноу-хау”

Патентна угода - міжнародна комерційна угода щодо уступки власником патенту права на його використання покупцеві.

Патент - свідоцтво про право власності автора новації, яке підтверджує її новизну, виключне право автора на використання; видається державним органом на строк до 15-20 років і діє тільки на території даної країни; потребує періодичних патентних сплат.

Ліцензійна угода - міжнародна комерційна угода щодо надання власником патентів, непатентних знань і досвіду, технологій покупцеві права на їх використання у визначених межах. Ліцензії надаються в неуречевленому або в уречевленому з іншими складовими технологій вигляді. Ліцензійні угоди є найпоширенішою формою комерційного трансферу технологій.

Ліцензія - дозвіл власника патентів, непатентних знань і досвіду, технологій покупцеві на їх використання у визначених межах. Можуть бути патентними, непатентними, а також невиключними, виключними і повними, залежно від умов та обсягу прав на ліцензію, що надаються покупцеві.

Інші форми комерційного трансферу технологій: передання «ноу-хау» - прикладних знань, досвіду та «секретів» технологій, що не патентуються, але мають практичну цінність.

Ліцензійна торгівля охоплює переважно електротехнічну й електронну промисловість, загальне машино-, приладобудування, автомобільну, авіаракетну промисловість, хімію й нафтохімію, біотехнологію, ресурсозберігаючі технології. Відносно новим напрямом диверсифікації міжнародної ліцензійної торгівлі є галузі обчислювальної техніки та засоби автоматизації, включаючи комплексно автоматизовані виробництва з використанням єдиних транспортних систем та систем управління на базі ЕОМ.

Особливості сучасного етапу розвитку науково-технологічної сфери проявляються, зокрема, в змінах структури міжнародної торгівлі.

Як бачимо, за 20 років питома вага товарів, що втілюють у собі високі технології, збільшилась у міжнародній торгівлі вдвоє, середні технології — майже в 1,5 раза за одночасного скорочення первинних продуктів та товарів із низькою технологією. Усе це сприяє піднесенню загального рівня світового технологічного розвитку, розширює можливості використання технологічних ресурсів менш розвинутими в економічному відношенні країнами. Широка міжнародна кооперація в галузі науки й техніки, обмін технологією, патентами та ліцензіями формують постійно діючу міжнародну науково-технологічну систему.

Міжнародний обмін ноу-хау.

1961 рік, Міжнародна торгова палата дала таке визначення: це знання чи технічний досвід, або сукупність знань і технічного досвіду секретного характеру, що необхідні для здійснення або практичного втілення продуктів, який в сукупності чи індивідуально слугує технічному процесу.

В 1965 року Міжнародне бюро по охороні інтелектуальної власності (BIPPI) – ноу-хау – це технічні знання і спосіб виготовлення, або знання яке стосується використання і застосування нової техніки.

В 2-х останніх поняттях основними моментами є: 1) практична цінність; 2) промислові цілі; 3) секретність (відсутність публікацій та широкого розповсюдження знань, певна конфіденційність); 4) виробництво нової продукції.

З цих визначень, ноу-хау можна вважати товаром. Об’єктом купівлі-продажу може бути як одне знання та досвід, так і їх сукупність. Ступінь іноваційності цих знань (а не лише витрати на їх розробку) буде впливати на ціну.

В 1968 р. в Угорщині на нараді Міжнародної асоціації по охороні інтелектуальної власності (AIPPI) вводиться нове поняття “промислове ноу-хау” – технічні знання досвід, дані, методі або комбінації цих факторів, які мають цінність, використовуються або можуть бути використані, які відомі лише обмеженому колі осіб і у своєму повному досвіді ніде не опубліковані і не отримали захисту як промислова власність.

В 1974 році в Мельбурні AIPPI рекомендувало більш розширене визначення ноу-хау, яке потім увійшло в Конвенцію про захист інтелектуальної праці: ноу-хау являє собою знання, практичний досвід технічного, комерційного, управлінського, фінансового або іншого характеру, які практично застосовуються у виробництві та професійній практиці.

Основні принципи захисту ноу-хау, які визнані всіма країнами та присутні у всіх конвенціях:

1) ноу-хау має економічну цінність і належить тому, хто його створив або придбав законним шляхом;

2) передача ноу-хау здійснюється на договірній основі або іншим способом у відповідності із національним законодавством;

3) ноу-хау захищається від незаконного присвоєння і розголошення. При цьому власник ноу-хау повинен вжити всіх заходів для збереження таємниці ноу-хау.

Характерні ознаки ноу-хау: 1) науково-технічна та економічна цінність; 2) практичне застосування; 3) відсутність прямого захисту у вигляді промислової захисту; 4) повна або часткова конфіденційність.

В залежності від виду роботи, що виконується і в результаті якої отримане промислове ноу-хау можна розділити на такі підвиди: 1)науково-дослідне, 2)конструкторське (здобуто внаслідок дослідно-конструкторських розробок); 3)розрахункове (здобуто внаслідок створення системи розрахунків, 4) технологічне і виробниче (т.зв. секрети виробництва) 5)проектне (здобуте в галузі проектування промислових та невиробничих об’єктів – фактично, інжиніринг) 6)будівельне, 7)монтажне; 8)експлуатаційне.

Часто замість торгівлі укладаються угоди про обмін ноу-хау (задля ліквідування технологічного розриву між компаніями).

Комерційне ноу-хау полягає в передачі знань і досвіду а галузі реалізації продукції і містить дані про кон’юнктуру ринків або сегментів ринків, про найбільш досвідчені фірми-посередники в країнах збуту, про найбільш доцільні форми реалізації, по реалізації реклами і т.д.

Фінансове ноу-хау містить дані про найбільш вигідні форми використання коштів, цінних паперів, інформація щодо митних обмежень, банківські об’єднання, фінансові структури, кредитні організації, тощо.

Обмін науково-технічними знаннями може відбуватися як на комерційній, так і і на некомерційній основі (виставки, семінари, конференції).