Зовнішньоекономічні пріоритети Японії в Східній Азії. У 70-ті роки основні зовнішньоекономічні пріоритети Японії почали переміщуватися до східноазійських країн, і саме відтоді різко зростає роль цих країн у японській зовнішній торгівлі. Причому питома вага країн Північно-Східної Азії (ПСА) — Республіки Корея, Тайваню, Гонконгу і Китаю — в торговельних позиціях Японії значно переважала питому вагу країн Південно-Східної Азії (угруповання АСЕАН). Зокрема, частка країн ПСА в японському експорті зросла з 14 % у 1970 р. до 25 % у 1995 р., а в Імпорті — з 4 до 21 %, тоді як частка країн АСЕАН в японському експорті та імпорті збільшилася за цей самий період з 9 та 10 % до 17 та 14 %.
Дещо інша тенденція спостерігається у сфері прямих
японських інвестицій в економіку країн Східної Азії. Японські інвестиції в
країни ПСА зросли з 3,686 млрд дол. у 1982 р. до 31,875 млрд дол. у 1994 р., що
склало 7 % загальних прямих інвестицій Японії за кордоном, то відповідні показники
для країн АСЕАН за вказаний період становили 10,657 млрд дол. і 42,874 млрд
дол. (9 %). При цьому впадає у вічі нерівномірність японських прямих
зарубіжних інвестицій в економіку країн ПСА та АСЕАН. Так, у 1994 р. частка
Японії у загальних прямих інвестиціях у Китаї складала 9 % (8,729 млрд дол.), у
Гонконзі (Сянгані) — 34 % (13,881 млрд дол.), на Тайвані — 29 % (3,997 млрд
дол.) і в Республіці Корея — 40 % (5,268 млрд дол.). Абсолютні показники
японських прямих інвестицій у країнах АСЕАН у 1994 р. мали такий вигляд: 2,817
млрд дол. на Філіппінах, 6,357 млрд у Малайзії, 7,184 млрд у Таїланді, 9,535
млрд у Сінгапурі та 16,981 млрд дол. в Індонезії.
У контексті інвестиційної активності Японії в Східній Азії, особливо у зоні АСЕАН, слід визнати поширене в політичній і науковій літературі звинувачення Японії в хижацькій, агресивній політиці значною мірою справедливим. Проте якщо проаналізувати загальні показники в цій сфері, то виявиться, що лише в 1989 р. Японія інвестувала в США 32,5 млрд дол., тобто майже стільки, скільки в країни АСЕАН за останні 20 років. Крім того, не варто забувати, що поряд із загальним спадом виробництва в капіталістичній економіці у 80-ті — першій половині 90-х років головним стимулятором японської експансії у Південно-Східну Азію були саме США, під тиском яких Японія девальвувала національну грошову одиницю в 1985 та 1987 роках у цілому на 64 % відносно американського долара. Наслідком стало подорожчання експортних галузей та зростання зарплатні робітників, а капітал попрямував у райони дешевої робочої сили, зокрема до країн АСЕАН і нових країн Східної Азії ринкової орієнтації — Китаю, В'єтнаму і Лаосу. Низька заробітна платня у вказаних країнах виявилася більш привабливою для японського капіталу, ніж відносно розвинена інфраструктура та висока купівельна спроможність у передових країнах Заходу.
Таким чином, Східноазійський регіон посідає
провідне місце в економіці Японії, що засвідчують наведені вище дані. Водночас
сама Японія не являє собою серйозного ринку для капіталу країн Східної Азії, що
створює можливості для її одностороннього впливу на економіку своїх
торговельних партнерів. При цьому обсяги і частки прямих інвестицій країн АСЕАН
на ринку Японії нижчі за інвестиції країн ПСА. В умовах посилення залежності
від Японії азійські країни намагаються послабити цю залежність як шляхом диверсифікації
своєї економічної політики, так і застосовуючи введення жорсткіших митних
бар'єрів та інших обмежень. Разом із тим активна торговельно-економічна
діяльність Японії у східноазійському економічному просторі не означає, що вона
захопила домінантні позиції в економіці регіону, де їй протистоять Сполучені
Штати Америки, країни ЄЕС, Республіка Корея, Тайвань, Австралія, Китай та інші
країни.